Повний розрив нервового стовбура – тяжке ушкодження, у якому повністю випадають функції нервового стовбура.

Частковий розрив – частина волокон нерва розривається, а частина може пошкоджуватися тракційно – тобто відбувається їхнє розтягнення.

Іноді розтяг може бути цілком внутрішньоствольне і при цьому розрив зовнішніх оболонок нерва не відбувається, але функція припиняється.

Іноді розвивається струс нерва, який характеризується випаданням, а й швидким відновленням функції.

У ряді випадків розвивається забій нервового стовбура, коли функції відновлюються повільніше або відновлюються зовсім.

Вогнепальне поранення

Пошкодження нерва під час операції, наприклад, при переломі кісток кінцівки та проведенні остеосинтезу

Симптоми, що виникають при пошкодженні периферичної нервової системи (ПНР) залежать від рівня ушкодження та складаються з наступних основних груп:

випадання або ослаблення рухів у м'язах, які іннервує уражена частина ПНР (частіше нерв або група нервів)

порушення чутливості у зоні іннервації нерва

порушення вегетативних та трофічних функцій у зоні іннервації нерва.

Сила скелетних м'язів оцінюється за 6-ти бальною шкалою від 0 до 5:

де 0 – відсутність рухів – плегія

5 – нормальна сила.

Чутливість оцінюється за трибальною шкалою від 0 до 2:

де 0 - повна відсутність чутливості

2 – нормальна чутливість.

Крім клінічного використовуються такі методи діагностики:

УЗД пошкодженого нерва дозволяє отримати практично повну інформацію про стан нерва в зоні ушкодження, аж до цілісності фасцікул, але не дозволяє оцінити функції нерва.

Електронейроміографія — метод, який допомагає оцінити функцію нерва — вивчає проведення нервових імпульсів по нерву та може виявити блок такого проведення, а також оцінити кількісні показники провідності, які допомагають з оцінкою ефективності лікування та прогнозування результату.

МРТ нерва — виконується рідко, але дозволяє оцінити безліч показників структури нерва.

КТ нерва — дозволяє простежити його цілісність, залучення в рубець і співвідношення з кістковими та іншими структурами.

Оперативне лікування бажано проводити в максимально короткі терміни, якщо немає протипоказань. Якщо є відкрита рана, то одразу виконується:

ушивання рани

відновлення сухожилля, судин та нервів

Якщо відкритої рани немає, то можливе спостереження за процесом відновлення разом із проведенням відновного лікування протягом до 2 місяців. Якщо цей період відновлення не почнеться, то проводять ревізійну операцію.

Як правило, ефект може бути досягнутий у період до 24 місяців. Після цього терміну відбуваються незворотні зміни у м'язах, які не вдається «запустити» навіть після відновлення провідності нерва (реіннервації). Деякі групи м'язів, такі як лицьова мускулатура, великі м'язові пучки (біцепс, трицепс, квадрицепс) є винятком з цього правила і можуть відновлюватися і в більш пізні терміни.

При надходженні пацієнта з черепно-мозковою травмою до приймального спокою нейрохірургом призначається комп'ютерна томографія (КТ) голови, після якої нейрохірург приймає рішення про тактику лікування пацієнта.

Показаннями для хірургічного лікування при забоях головного мозку середнього ступеня є масивні вогнища забій або наявність внутрішньочерепних гематом, що спричиняють здавлення оточуючих мозкових структур, багатоутисні вдавлені переломи кісток черепа.

Хірургічне лікування полягає у видаленні фрагмента склепіння черепа для:

зниження внутрішньочерепного тиску

видалення гематом

забій та уламків кісток черепа.

За відсутності показань до хірургічного лікування пацієнт госпіталізується до нейрохірургічного відділення, де отримує консервативну терапію. У процесі консервативного лікування можливе погіршення стану пацієнта, у такому разі пацієнту виконується комп'ютерна томограма голови у невідкладному порядку, з появою показань пацієнту виконується хірургічне лікування.